top of page
Пошук
  • Фото автораNataliyakot Nataliyakot

Пам’яті Лілії Петрівни Білецької...

Пішла з життя людина-епоха, без перебільшення одна з кращих викладачів КЗ «Балтський педагогічний фаховий коледж» – Лілія Петрівна Білецька (народилася 21 березня 1961 року в с. Капустянка Савранського р-ну Одеської обл.). Взірець фантастичної працездатності та найвищої компетентності, професіоналізму, справедливості, гуманізму. Людина, яка весь свій трудовий шлях (після закінчення філологічного факультету Одеського, тоді державного університету імені І.І. Мечникова в 1983 році) пройшла в нашому коледжі, на момент її працевлаштування – педагогічному училищі. Лілія Петрівна була викладачем, головою предметно-циклової комісії, головою художньої ради коледжу, членкинею методичної ради, заступником голови профспілкового комітету, куратором академічних груп, працювала й у приймальній комісії. В останні роки викладала зарубіжну літературу та основи сценічного та екранного мистецтва, керувала гуртком для обдарованої творчої молоді «Літературна вітальня». Маючи непересічний педагогічний хист, а також широкий кругозір, високий фаховий рівень, Лілія Петрівна за 40 років викладання в коледжі навчила й вивела у широкий світ грамотними людьми тисячі випускників, які нині продовжують її благородну справу – вчителюють. Протягом чотирьох десятиліть передавалися між поколіннями студентів легенди про цю сувору, неймовірно вимогливу, але таку поважну й інтелігентну жінку, під поглядом якої кожен відчував себе ніби під рентгенівськими променями, але яка, водночас, була взірцем справедливості, толерантності, щирості відносно молоді, з якою працювала, – ніколи не зробила зауваження без причини, уміла розгледіти талант і нещадно боролася з лінню, безвідповідальністю, байдужістю до навчання.

Лілію Петрівну безмежно поважали не лише студенти. Кожен з нас – членів трудового колективу – цінував її бесіду, мудру пораду, конструктивні підказки, тепле дружнє ставлення. Їй було властиве тонке почуття гумору і якась особлива чарівність, краса душі, велич та людяність, принциповість і безкомпромісність. А ще ж, попри величезну відданість роботі, ґрунтовну й відповідальну підготовку до занять і багатьох заходів, в організації яких доводилося брати участь Лілії Петрівні, вона була турботливою донькою, ніжною матір’ю, люблячою бабусею…

Вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку освіти, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм Лілії Петрівни було відзначено низкою державних нагород, зокрема Подякою прем’єр-міністра України, нагрудним знаком «Василь Сухомлинський», Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, Почесною грамотою Одеської обласної ради, відзнаками місцевого самоврядування.

Жорстока, невблаганна, а головне – раптова хвороба прийшла в момент зрілості, досвіду, досягнення пенсійного віку – здавалося б, межі, за якою починається спокійний втішний відпочинок у колі дітей та онуків, але, на жаль, – не судилося…

Адміністрація, колектив викладачів та працівників Комунального закладу «Балтський педагогічний фаховий коледж», студентська спільнота висловлюють щирі співчуття родині Лілії Петрівни. Вона навіки залишиться в нашій пам’яті взірцем викладача, літературознавця, фахівця найвищого рівня, а перш за все – доброю, чуйною, принциповою та справедливою людиною, невтомною трудівницею на ниві української освіти.

Царство Небесне! Вічний спокій та мир її душі.



16 переглядів0 коментарів

Comments


bottom of page