Відкриття Меморіальної дошки на честь пам’яті загиблого Героя, випускника закладу освіти Іванова Володимира Миколайовича

Напередодні дня Героїв України в КЗ «Балтський педагогічний фаховий коледж» відбулося відкриття Меморіальної дошки на честь пам’яті загиблого Героя, випускника закладу освіти Іванова Володимира Миколайовича.

2022 року, у перші ж дні повномасштабного вторгнення ворожої росії на територію України, Володимир Іванов стає на захист Вітчизни. 01 березня 2022 року сержант Іванов Володимир Миколайович був зарахований до списків особового складу Голованівського РТЦК і призначений СТАРШИМ СТРІЛЬЦЕМ З ВІДДІЛЕННЯ ОХОРОНИ 2 ВЗВОДУ ОХОРОНИ РОТИ ОХОРОНИ. ВОС - 100868А.

    Спочатку Володимир з іншими військовими споруджував укріплення та облаштовував патрульні пункти на території Гайворонського району. Пізніше був направлений у м.Голованівськ, де продовжував нести службу на патрульних пунктах. З початку 2023 року Володимир Іванов починає писати рапорти з проханням перевести на службу у 144 бригаду, куди раніше були направлені його побратими. 12 написаних рапортів були відхилені керівництвом, котре посилалося на те, що хороші працівники і тут, в тилу, потрібні. До того, у Володимира старенький батько і дружина з інвалідністю.

    13 рапорт задовільнили. Володимира Миколайовича направили на навчання спочатку у Миколаївську, а потім у Львівську області. Усі, хто перебував на навчанні з ним, розповідають, що Володимир був справжнім вірним товаришем, справедливим, чесним, добрим. Дійсно, почуття справедливості у нього було дуже загострене. Він скрізь прагнув навести лад, боровся проти хабарництва, бюрократії.

Володимир Іванов був зарахований до складу взводу матеріального забезпечення військової частини А4986, 144 бригади. Після навчання був направлений на службу у Житомирську область, потім - у Чернігівську. Про службу нічого не розповідав, посилаючись на військову таємницю. Уже пізніше (з розповідей його побратимів) стало відомо, що будували укріплення, але часто доводилося дивитися в очі смерті: то на мінах хлопці підривалися, то дрг ворожі нападали.

Володимир Миколайович переконував, що все добре і йому нічого не загрожує.

    У травні 2024 року Володимира Миколайовича відпустили на кілька днів додому. Це була його остання зустріч з родиною. 18 травня він повернувся у військову частину.

    Потім був довгий переїзд. Куди - знову таємниця. Їхали дуже довго. Як з'ясувалося пізніше, його перевели у Донецьку область. З 09 червня Володимир Іванов перебував у зоні бойових дій. Казав, що копає окопи, що все добре. Насправді ж, як пізніше розповіли його побратими, не було світла, спека неможлива, продукти псувалися швидко, були проблеми з їжею, обмаль води, обстріли, прильоти. Володимир Миколайович (позивний "Учитель") був призначений на допомогу 79 бригаді. Копав окопи, облаштовував укріплення, рятував поранених, накладав пов'язки, турнікети. Так як у школі викладав не лише історію і право, а й предмет "Захист Вітчизни", тому багато чого знав і вмів. Також Іванов Володимир замовив візки Мадяра, щоб швидше і легше можна було вивозити поранених і загиблих з поля бою.

24 липня 2024 року Володимир Миколайович загинув у нерівному бою з ворогами. Це сталося у селі Костянтинівка Покровського району Донецької області. По рації передали, що ворожі мотоцикли прорвалися і під прикриттям дронів наближаються до третьої точки, де на той час перебували Володимир з побратимом.

Володимир Іванов схопив автомат, кілька гранат і ще 2 ріжки до автомата. Крикнув: "Денчик, не висовуйся! У тебе малий є. Йому батько потрібен. А я вже пожив і дещо встиг зробити у цьому житті"... І побіг...

    Наступного ранку тіло Володимира Миколайовича знайшли побратими. Біля нього було розкидано багато відстріляних гільз. Також у ногах валявся ворожий дрон.

     Іванов Володимир Миколайович ціною власного життя зупинив ворожі мотоцикли. Усі наші воїни, котрі були у той час на позиціях разом з Володимиром Миколайовичем, залишилися живі.

 Жив як Герой і загинув як Герой! Пам'ять про Іванова Володимира Миколайовича, справжнього Борця, Патріота, Учителя, вічно житиме у наших серцях! Вічна Слава! Вічна Пам'ять!