Всеукраїнський форум пам’яті: 40-ві роковини Чорнобильської трагедії

Чорнобильська катастрофа для українців - це не просто сторінка в підручнику історії, а жива рана, яка за сорок років не затяглася, а лише набула нових, тривожних сенсів. Днями вся Україна - від студентських аудиторій Луцька до викладацьких кафедр Умані та Білої Церкви - об’єдналася в єдиному цифровому просторі. Приводом для зустрічі став Всеукраїнський форум пам’яті «40-ві роковини Чорнобильської трагедії». Подія набула загальнонаціонального масштабу, об’єднавши рекордну аудиторію у 1867 учасників із різних регіонів України

Епіцентром події стала північ Одещини - місто Балта. Саме тут, в історичних стінах колишньої резиденції князів Любомирських, де сьогодні функціонує освітній заклад КЗ  "Балтський педагогічний фаховий коледж", розгорнулася головна студія форуму. Захід був організований за стратегічної ініціативи Державної установи «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти», що підкреслює високий державний рівень обговорення.

Модератором заходу стала Тетяна Олексіївна Зубарєва, завідувачка бібліотеки коледжу та голова методичного об’єднання бібліотечних працівників закладів ФПО Південного регіону України. Саме завдяки її професіоналізму та енергії вдалося синхронізувати голоси освітян із різних куточків держави, перетворивши онлайн-трансляцію на глибокий інтелектуальний діалог.

Програма форуму вийшла далеко за межі звичайного вечора пам’яті. В аналітичному блоці учасники провели болючі, але необхідні паралелі між трагедією 1986 року та викликами сучасності. 

До обговорення та виступу долучилися провідні заклади освіти:

- Білоцерківський фаховий коледж сервісу та дизайну презентував погляд на сучасні техногенні виклики.

- Луцький педагогічний коледж представив голос Волині, де тема Чорнобиля вплетена в історію кожної родини.

- Уманський гуманітарно-педагогічний фаховий коледж ім. Т. Г. Шевченка наголосив на ролі бібліотеки як інформаційного щита у висвітленні екологічних загроз.

Головний висновок дискусії вражає: якщо 40 років тому ліквідатори приборкували «мирний атом», що вийшов з-під контролю через помилку, то сьогодні Україна захищає світ від «озброєного атома» в руках агресора. Окупація Зони відчуження та загрози на Запорізькій АЕС роблять чорнобильський урок актуальним як ніколи.

Емоційною точкою форуму став мистецький блок. Поезія у виконанні студентів КЗ "Балтський педагогічний коледж" Аріни Когут та Оксани Іванової нагадала присутнім, що за сухими цифрами статистики стоять людські долі. А фінальний акорд заходу - акція «Світло надії» - об’єднав усіх учасників у зворушливому жесті: сотні запалених свічок та ліхтариків перед екранами камер по всій країні стали символом незламності нації. 

Справжнім музичним присвяченням усім, хто встояв у 86-му, і тим, хто захищає нас сьогодні, став виступ викладачки іноземної мови Балтського коледжу Анни Сергіївни Шиліної. У її виконанні прозвучала пісня «Гори долом» (із репертуару Христини Соловій). Символічні рядки твору, пропущені крізь вогонь сердець учасників, стали мостом між минулим і майбутнім.

Під звуки цієї мелодії відбулася акція «Світло надії»: сотні учасників по всій країні одночасно запалили свічки та ліхтарики перед камерами своїх пристроїв. Це мерехтливе сузір'я вогників на екранах моніторів стало наочним доказом: Україна пам'ятає, Україна єдина, Україна - світла.

Підбиваючи підсумки, методист ДУ «НМЦ ВФПО» Ірина Степанова відзначила надзвичайну важливість консолідації бібліотечної та освітянської спільноти. Сьогодні бібліотека коледжу - це не лише книгозбірня, а потужний інформаційний центр, що формує свідоме покоління педагогів.

Форум завершився спільним маніфестом: Чорнобиль - це вічний урок відповідальності. І доки ми тримаємо в руках свічку пам’яті, ми маємо силу захистити наше майбутнє.

Слава Україні!