СОЦІОЛОГІЧНЕ ОПИТУВАННЯ ДО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ
21 лютого в Україні традиційно відзначають День рідної мови. Мова є однією із найважливіших цеглинок у фундаменті кожної нації. Саме у ній відображено і зафіксовано найглибші витоки свідомості народу та його ментальність, закодовано народну мудрість і споконвічні знання. Мова — це генератор і найвища форма патріотизму, Божий дар і ключ до вивчення культури, історії, традицій, творець культури. Вона репрезентує народ у світі, є ореолом нації й етнічним кордоном. Мова робить осмисленим існування людини на Землі.
Викладачами української філології КЗ «Балтський педагогічний фаховий коледж» було організовано та проведено протягом тижня соціологічне опитування серед студентів І, ІІІ курсів (у звязку з дистанційним навчанням опитування було організовано за допомогою онлайн-платформи Аpp.questionstar). Студенти охоче долучилися до моніторингу: в опитуванні взяли участь 118 осіб. Майже 90% респондентів назвали своєю рідною мовою українську (є окремі випадки двомовності). Більшість оцінили свій рівень володіння державною мовою як «задовільно» (54%) або «блискуче» (24%). 93% студентів відзначили високий рівень популяризації української мови у нашому навчальному закладі. 75% опитаних задоволені якістю викладання навчальних дисциплін державною (українською) мовою в коледжі. Більш, ніж 80% респондентів повністю або частково спілкуються в побуті та в родині українською мовою.
Так сталося, що українська мова століттями зазнавала утисків і гонінь. Тому сьогодні для нас важливо зрозуміти, що мова — це основа національної гідності, і ставлення до неї є виявом національної самосвідомості, громадянської позиції. Слово може стати на сторожі збереження нації, народної самосвідомості. Але слово також може бути і зброєю в боротьбі за відродження національного духу.
Маємо пам’ятати, що мова — це теж багатство. Його не виміряєш на вагу, не відчуєш в руках, не побачиш оком. Його потрібно тільки відчувати своєю власною сутністю. Тільки від кожного з нас особисто залежить, чи дбати про свою мову, чи ставитися до неї байдуже, як до чогось незначного і неважливого. Плекаймо мову – рідну, материнську!
Викладачі
ПЦК української філології
